Разработка седиментационно устойчивых водно-акриловых дисперсий диоксида титана

According to the results of the research, the effect of stabilization of dispersions of titanium dioxide in water-acrylic compositions was established. It was proved that in aqueous-acrylic suspensions at all variations of film-forming agent (from 0 to 5 g/dm3), the maximum of stabilizing activity of the surfactants under study is achieved at CSAS=0.25 g/dm3. The minimum deposition rate of titanium dioxide dispersions at a dosing of 0.25 g/dm3 of sodium polyacrylate was at the level of 0.097 10-3 g/s at any content of film-forming agent (Cff=0.5÷5 g/dm3) in suspensions. At the introduction of the same concentration (CSAS=0.25 g/dm3) of the polyether siloxane copolymer, a decrease in sedimentation rate to 0.053 10-3 g/s in suspensions with a limited acryl content (C≤1 g/dm3) was recorded. At an increase in the concentration of a film-forming agent (C>1 g/dm3) in suspensions, sedimentation stability decreased, which is proved by an increase in the sedimentation rate of TiO2 to 0.110∙10-3 g/s at Cff=5.0 g/dm3. It was found that in aqueous-acrylic suspensions with the film-forming content from 0.5 to 1 g/dm3, the minimum average diameter was 2.64÷3.1 μm CSAS=0.25 g/dm3. Further concentration of acryl (Cff=4÷5 g/dm3) at the same dosage of polyether siloxane copolymer was accompanied by an increase in the average particle size up to 4.30÷4.61 μm. The maximum of wedging activity of sodium polyacrylate (CSAS=0.25 g/dm3) corresponds to the same minimum of the average diameter (2–3 μm).

По результатам исследований установлен эффект стабилизации дисперсий диоксида титана в водно-акриловых композициях. Доказано, что в водно-акриловых суспензиях при всех вариациях пленкообразующего (от 0 до 5г/дм3), максимум стабилизирующей активности исследуемых ПАВ достигается при СПАВ=0,25г/дм3. Минимальная скорость осаждения дисперсий диоксида титана при дозировании 0,25г/дм3 полиакрилата натрия была на уровне 0,097 10-3г/с при любом содержании пленкообразующего (Спл=0,5÷5г/дм3) в суспензиях. При введении такой же концентрации (СПАВ=0,25г/дм3) полиэфирсилоксанового сополимера фиксировали снижение скорости седиментации до показателя 0,053 10-3г/с в суспензиях с ограниченным содержанием акрила (С≤1г/дм3). При повышении концентрации пленкообразующего (С>1г/дм3) в суспензиях, седиментационная устойчивость снижалась, это доказывает увеличение скорости осаждения TiO2 до 0,110•10-3г/с при Спл=5,0г/дм3. Установлено, что в водно-акриловых суспензиях с содержанием пленкообразующего от 0,5 до 1г/дм3 минимальный среднестатистический диаметр составил 2,64÷3,1 мкм СПАВ=0,25г/дм3. Дальнейшее концентрирование акрила (Спл=4÷5г/дм3) при том же дозировании полиэфирсилоксанового сополимера сопровождалось увеличением среднестатистического размера частиц до 4,30÷4,61мкм. Максимум расклинивающей активности полиакрилата натрия (СПАВ=0,25г/дм3) соответствует одному и тому же минимуму среднестатистического диаметра (2‑3мкм)

За результатами досліджень встановлено ефект стабілізації дисперсій діоксиду титану в водно-акрилових композиціях. Доведено, що в водно-акрилових суспензіях при всіх варіаціях плівкоутворювача (від 0 до 5 г/дм3), максимум стабілізуючої активності досліджуваних ПАР досягається при СПАР=0,25 г/дм3. Мінімальна швидкість осадження дисперсій діоксиду титану при дозуванні 0,25 г/дм3 поліакрилату натрію була на рівні 0,097·10–3 г/с при будь-якому вмісті плівкоутворювача (Спл=0,5÷5 г/дм3) в суспензіях. При введенні такої ж концентрації (СПАР=0,25 г/дм3) поліефірсілоксанового сополімеру фіксували зниження швидкості седиментації до показника 0,053·10–3 г/с в суспензіях з обмеженим вмістом акрилу (С≤1 г/дм3). При підвищенні концентрації плівкоутворювача (С>1 г/дм3) в суспензіях, седиментаційна стійкість знижувалася, це доводить збільшення швидкості осадження TiO2 до 0,110·10–3 г/с при Спл=5,0 г/дм3. Встановлено, що в водно-акрилових суспензіях з вмістом плівкоутворювача від 0,5 до 1 г/дм3 мінімальний середньостатистичний діаметр склав 2,64÷3,1 мкм СПАР=0,25 г/дм3. Подальше концентрування акрилу (Спл=4÷5 г/дм3) при тому ж дозуванні поліефірсілоксанового сополімеру супроводжувалося збільшенням середньостатистичного розміру часток до 4,30÷4,61 мкм. Максимум розклинювальної активності поліакрилату натрію (СПАР=0,25 г/дм3) відповідає одному і тому ж мінімуму середньостатистичного діаметру (2–3 мкм).